Фермер із Сумщини зберігає майже 300-річну породу коней: історія унікальної кінної ферми

Сумщина: Збереження унікальної кінноти – справа життя фермера Миколи Касаткіна

На Сумщині, в серці Роменського району, вже понад три десятиліття триває історія про відданість одній справі. Микола Касаткін, присвятивши більше 30 років свого життя, розводить унікальну тракененську породу коней. Ця порода, що походить зі Східної Пруссії, була виведена у XVIII столітті, і сьогодні її генетичний матеріал дбайливо зберігає саме фермер з України.

Історія пана Касаткіна – це шлях від дитячої мрії про кінний спорт до реалізації масштабного проєкту з розведення коней. Хоча кар’єра спортсмена не склалася, любов до цих благородних тварин знайшла своє втілення на власній кінній фермі. Починаючи з 1977 року, Микола Касаткін активно займався кінним спортом, організувавши в місцевій спортшколі навчання для дітей. Серед його вихованців був навіть кандидат у майстри спорту, що свідчить про високий рівень підготовки та успіхи на змаганнях.

Поворотним моментом стало придбання двох кобил у 1993 році, що поклало початок справі розведення. Згодом, коли одна з кінних ферм припинила своє існування, Микола Касаткін викупив її тварин, серед яких були представники тієї ж тракененської породи. Відтоді його ферма стала осередком збереження та розвитку цих виняткових коней.

Минуле та сьогодення тракененської породи

Тракененська порода, чий вік налічує майже 300 років, була створена у 1732 році на кінному заводі в селі Тракенен. Історично ці коні виводилися для потреб прусської армії, але згодом здобули визнання як спортивна верхово-упряжна порода. Їхні видатні якості – витривалість, елегантність та високі спортивні показники – зробили їх бажаними у кінному світі.

Сам Микола Касаткін активно брав участь у змаганнях з тракененськими кіньми, здобуваючи перемоги на кубках та чемпіонатах України. Проте, як зазначає фермер, кінний спорт є надзвичайно затратним, і через брак фінансування тимчасово призупинив виступи. “Головне завдання – зберегти цей генетичний матеріал, який залишився, і далі його продовжувати”, – наголошує пан Касаткін, підкреслюючи свою місію.

Сьогодні на фермі мешкає 23 коні, а щорічно народжується до десяти лошат. Власник дотримується цікавої традиції: імена лошат починаються з першої літери імені їхньої матері. Найстарші коні на фермі – це 22-річні жеребці, що вже перевищують середню тривалість життя породи, яка становить близько 20 років.

Щоденна турбота та індивідуальний підхід

Догляд за кіньми – це цілодобова праця, яку Микола Касаткін виконує самостійно. Він забезпечує тварин кормом, стежить за їхнім здоров’ям та створює всі умови для комфортного життя. Кожен кінь має свій індивідуальний раціон, що враховує його потреби, будь то вагітність, період лактації чи загальний стан здоров’я. “Всі становляться індивідуально у свої денники, кожному роздається зерно, овес і сіно. Якщо вона жеребна – більшенько. Якщо холоста, без лошати, – меншенько трошки, стараємося їх не ображати”, – ділиться господар. Такий скрупульозний підхід гарантує, що кожна тварина отримує належну увагу та турботу, що є запорукою їхнього благополуччя та довголіття.